Є такі особливості, які вирізняють конфліктних людей. Уточнимо, що конфліктні люди – це ті, хто досить часто стає провокаторами, хто свідомо або не свідомо викликає конфлікт. На мою думку, тут є частка сформованого і вродженого. Вроджене, тому що є певні особливості нервової системи, які людина отримує при народжені. Якщо це по темпераменту, то конфліктними можуть ставати люди із холоречним типом, ті кому важко стриматися. Звичайно, темперамент – це не вирок. Люди, можуть потратити в оточення, де люди будуть певним чином корегувати, привчати до певної стриманості. Звичайно, абсолютно ми не можемо змінити темперамент і ця збудливість буде залишатися, але людина буде хоча б знати та намагатися контролювати. Також є люди ригідні, тобто ті кому важко змінюватися, це теж залежить від властивостей нервової системи. До конфліктних, наприклад, відносять егоїстичних людей, це вже риса сформована середовищем, скажімо, в результаті неправильного виховання. Це може бути і вродженим, але можливо, людину не привчали до виявів емоцій, до того, щоб розпізнавати ці емоції в інших. Тут грають роль як фактори вроджені так і набуті.

Така риса може людиною не усвідомлюватись, тобто людина провокує конфлікти, але в цьому собі не признається. Чому? Тому що діють механізми психологічного захисту. А психологічний захист – це така система, кожного з нас охороняє від негативних оцінок, критики. Психологи говорять про те, що конфліктна людина часто є носієм внутрішнього конфлікту, «поки я під владою внутрішнього конфлікту мені важко отримувати певний баланс у відносинах зовнішніх», відповідно одним зі шляхів, має стати робота із внутрішнім напруженням, з тим, що не задовольняє та тим, що викликає невдоволення, яке відчуває людина, думаючи про своє життя. Важливо за собою спостерігати і усвідомлювати певні особливості, і усвідомлюючи, тоді вже можна з цим працювати. Поки людина не зрозуміє, вона буде витісняти цю інформацію і власне перекладати відповідальність, провину на інших «це не я поганий, це хтось поганий» або «це всі погані, всі проти мене, а я хороший».

Ми чули таку історію, розповідала її психолог, в одному з колективів була жіночка, яку сприймали всі як дуже конфліктну. На одній із тусовок її команди, всі неформально спілкувалися і кожен розповідав про якісь особисті справи: сім'ю, досягнення дітей, хто де був, а ця жіночка була самотня, із сім'ї в неї була кішка, назвемо її Маня, і вона все намагалася про неї розказати, але ніхто не хотів її слухати і коли психологу розповіли цю історію, вона припустила, що ця конфліктність проявляється, тому що людину не цінують, вона не відчуває, що її життя комусь цікаве, вона відчуває себе самотньою і відповідно реагує так щоби знизити цей дискомфорт. І психолог запропонувала лідерам колективу частіше говорити на теми про ту тваринку, яка живе з жінкою, що сприймається джерелом конфлікту і через певний час проблема була вирішена, тому що людина відчула себе затребуваною, цікавою, потрібною і поцінованою колегами. Якщо із рекомендацій, то зрозуміти, які потреби людини не задоволені і якщо це у ваших силах, то поговорити про ці потреби.

Періодично давати собі відпочинок від такої людини, тому що змінити, якщо це хтось із батьків, то навряд чи ви зможете. Спробувати дати шанс висловитися, зрозуміти в чому причина невдоволення, надавати шанс іншим бути недосконалим, давати людині можливість проявити себе в інших сферах, не обмежувати певними рамками.

Наша рекомендація - не варто загострювати, якщо можна уникнути, ми би уникнули агресії. Людина ж відчуває що інший от-от закипить, навіщо доводити до того стану, непотрібно, але і не давати в образу себе.